Під час карантину, об'їхавши на велосипеді більшість сіл в Миколаївському районі, звідки родом, я вирішив спланувати свою першу велоподорож на кілька днів з старшим сином. Матвій якраз в тому віці, коли дуже подобаються замки, лицарі і з тим пов'язані пригоди. Тому нас зацікавила фортеця Тустань (с. Урич). Ми вурушили з с. Pозвадів в с. Підгородці.
При виборі маршруту слід врахувати трафік та погодні умови, уникати автошляхів міжнародного значення (в нашому випадку - М-06). З спорядження в нас вже були палатка, спальник, надувні килимки та посуд для туризму, включаючи пальник та газ. Залишилось купити дитячий спальник та хоча б одну велосипедну сумку, в яку можна було б спакувати речі. Вибір дитячих спальників невеликий, мене цікавили варіанти від таких брендів: Terra Incognita (UA), Kelty (US), Pinguin (CZ), Deuter (DE). Матвію сподобався Deuter Little Star (+10 - +5) з вушками, він практичний тим, що має подовження. Коли дитина підросте, ергономічно скроєна область для ніг може бути збільшена на 30 см. З мінусів - це синтетичний матеріал який важко компресувати і він займає багато місця.
Значно ширшим є вибір серед брендів велосипедних сумок, тому я лише згадаю декілька різних цінових категорій. Від дорогих і перевірених веломандрівниками - Revelate Designs (US), Apidura (GB), Ortlieb (DE), до бюджетних - Topeak (TW), Woho (TW), RockBros (СN), Acepac (CZ). Також слід виділити українських виробників та умільців - KasyBag, 7R Workshop, C.O.W, Fast n' Light, Rogov, Lesenok. В мене була знижка в одному магазині, тому вибрав Topeak Front Loader - 8-ми літровий гермомішок, який кріпиться на кермо велосипеда.
Щодо дороги, то вона в хорошому стані, так як завершується капітальний ремонт автошляху Т1402 (Східниця - Пісочна). Найскладніший відрізок - це перевал Борислав - Східниця, 10%-ий затяжний підйом, який переходить у 12% - тут ми були змушені іти пішки приблизно 1км, так як трансмісія мого велосипеда не пристосована для гірок (11/34T, 50/34T), тому тут звісно буде легше підніматись гірським велосипедом (MTB, Gravel 1x групсет і тп.).
Місцями покриття відсутнє, як наприклад Східниця – Урич (Тустань). Тут триває капітальний ремонт дороги (відрізок 4,9 км), за участю Onur, тендер, до слова, на 156,9 млн грн, 32 млн/км 😂 дуже дорого як на мене. Але навіть зараз тут можна зустріти відчайдушних водіїв.
Далі дорога від Урича (Тустань) до Підгородців принесла неймовірне задоволення від якості покриття та нахилу у 1-3%, а можливо тому що це були останні 5км з 85 проїханих того дня. Загалом покриття автошляху Урич - Верхнє Синовидне хорошої якості, ремонт проводили у 2016 році. В дорозі не доводилось нудьгувати, навколо гарні краєвиди, а Матвій співав пісень і кожних 5 хвилин питав коли ми вже нарешті приїдемо. Усього добирання зайняло нам шість з половиною годин - це з зупинками на перекус і кілометрову прогулянку вгору.
Ввечері ми прибули до нашого гостьового будинку "У Дворі". Це був мій запасний план, бо я був впевнений, що буду взмозі знайти місце для намету і можливо помитися в річці. Але я недооцінив перевал та був занадто втомлений, мріяв про душ і комфортне ліжко, та пляшку пива. Через карантин ми були єдиними гостями. Оскільки вибирав я випадково ("У Дворі" був першим у запропонованому списку від Booking), то був дуже здивований, що це також і музей. Власниця має неймовірну історію, збирає колекцію народного одягу з усієї України, вчить дітей випікати хліб, робити масло, а саме приміщення та територія мають історичну цінність. Ось так, не очікуючи, можна потрапити у справжні пригоди.
З балкону відкривається неймовірний пейзаж на гори та річку Стрий.
Наступного дня, ми чудово поснідавши (сніданок включений в вартість проживання), вирушили з Підгородців до Урича, щоб відвідати фортецю Тустань. На скелі можна піднятись з велосипедом, але виїхати не вдастся, хіба пішки. Ми приїхали рано-вранці і тому були першими відвідувачами.
Панорми наскельного комплексу та реконструкції стін.
Повертаючись з Урича в Підгородці, ми повернули з дороги щоб відвідати водоспад Лазний, висота якого - 10,5 м. Він розташований за кілька кілометрів від села Довге Гірське. Гравійна дорога до якого простягаєть попри ріку Стрий.
До водоспаду веде лісова дорога, теж мусіли іти пішки, бо проїхати було важко. Проте Матвій з захопленням досліджував природу, збирав гілочки і стрибав по болоті. В ближніх селах є ще такі водоспади як Cопіт (с. Cопіт), Крушельницький (с. Крушельниця) та водоспад Гуркало (с. Корчин), але Лазний є найбільшим. Загалом наїздили 32км, з яких більша половина - бездоріжжя.
Ввечері повернулися у місце попередньої ночівлі, спакували наші речі і вирушили на пошуки місця для нашого маленького табору. Розбити намет вирішив у місці на другому березі ріки, яке ми бачили з балкону нашого будинку. З наметів для велоподорожей я б рекомендував перевірені варіанти від Big Agnes (US), Salewa (US), MSR (US) з б'юджетних - Naturehike (CN) (дизайни багатьох своїх палаток китайський Naturehike "позичають" у вище згаданих брендів).
Ми були втомлені але щасливі. Повечеряли найсмачнішим у світі кус-кусом 😊 з печивом та кавою і пішли спати. Температура вночі біля річки була +5. Мій спальник на +10 захолодний на таку погоду і я під ранок трохи замерз, але ми вдало вгадали з Матвієвим і він спокійно спав цілу ніч.
Зранку ми прокинулись, зібрали спорядження, перекусили круасанами в сусідньому магазині та поїхали в сторону Верхнього Синьовидного на зустріч дружині. Всетаки навантаження рюкзаком та думка про те, що потрібно вертатися по бездоріжжю в Східницю вплинули на вибір їхати додому автомобілем.
На підсумок, я зрозумів що байкбекінг з дитиною це не просто, але дуже круто! В Матвія залишиться багато вражень і хороших емоцій на все життя.